Календар знаменних і пам'ятних дат Хмельниччини 2015

Січень 

 95 років з дня народження Мойше Зельмановича Сигала (14.01.1920 – 02.10.1990) – хірурга-онколога, доктора медичних наук, професора, засновника казанської хірургічної школи онкологів. Талановитий хірург вніс великий вклад у розвиток онкохірургії. Народився в м. Кам’янець-Подільський.

Лютий

65 років з дня народження Ксенії Миколаївни Ігрунової (05.02.1950) – лікаря, доктора медичних наук (2007). Закінчила Київський медичний інститут (1973). Вивчає патогенез серцево-судинних та цереброваскулярних захворювань, проблеми визначення апоптозу, маркерів ендотоксикозу. Народилась в с. Гречинці Летичівського р-ну.

120 років з дня народження Вацека Щепана (06.02.1895 – 05.03.1980) – доктора медицини, окуліста, історика медицини. У 1914 році вступив до Київського університету на медичний факультет, а у 1921 році продовжує навчання на медичному факультеті Варшавського університету, який закінчив у 1924 році. Наукові праці присвячені очним хворобам. Народився в м. Кам’янець-Подільський.

75 років з дня народження Ніни Казимирівни Казимирко (16.02.1940) – патофізіолога, доктора медичних наук (1991), професора (1992). Наукові дослідження: патологічна фізіологія наднирників, вплив електромагнітних випромінювань на біологічні об’єкти. Народилася в с. Летава Чемеровецького р-ну.

Березень

85 років з дня народження Андрія Михайловича Федорчука (29.03.1930) – лікаря. У 1950 році закінчив Івано-Франківську фельдшерську школу і вступив до медичного інституту. Після закінчення інституту працює на кафедрі загальної хірургії. У 1966 році захистив кандидатську дисертацію. Відмінник охорони здоров'я. Народився в с. Великі Пузирки Ізяславського р-ну.

130 років з часу смерті Степана Хомича Хотовицького (1796 – 1885) – відомого російського та українського акушера і педіатра, професора, академіка Петербурзької медико-хірургічної академії. Народився в м. Красилів.

Квітень

85 років з дня народження Лариси Григорівни Анищенко (08.04.1930) – лікаря-хірурга, доктора медичних наук (1989). Наукова діяльність: пластична та реконструктивна хірургія, профілактика та лікування ускладнених опіків у дітей, ендолімфальна терапія. Народилася в м. Шепетівка.

 Травень

 75 років з дня народження Василя Васильовича Файфура (01.05.1940) – доктора медичних наук, професора Тернопільського державного медичного університету. Народився в с. Сивогори Дунаєвецького р-ну.

 105 років з дня народження Єфрема Ісаковича Ліхтенштейна (9.05.1910 – 1973) – терапевта, доктора медичних наук (1959), професора (1963). Наукові праці присвячені ексудативному плевриті при захворюванні серця, патогенезу і терапії бронхіальній астми, інфаркту міокарда, інфаркту легень, питанням медичної деонтології. Народився в м. Волочиськ.

75 років з дня народження Олега Миколайовича Кіта (17.05.1940) – лікаря-хірурга, доктора медичних наук (1994), професора (1995). Вивчає проблеми діагностики та хірургічного лікування ускладненої виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, захворювань жовчних шляхів та підшлункової залози. Народився в с. Бережанка Чемеровецького р-ну.

 60 років з дня народження Валентина Петровича Ковальчука (28.05.1955) – мікробіолога, доктора медичних наук (1995), професора (2006). Досліджує антимікробні та лікувальні властивості похідних амонію, питання профілактики і лікування інфекційних хвороб. Народився в с. Білеве Ізяславського р-ну.

 155 років з дня народження Бориса Осиповича Котелянського (30.05.1860 – 1892) – лікаря, громадського діяча. Навчався в Києві на лікаря. Від 1885 жив і працював у Єкатеринбурзі. Народився в м. Кам’янець-Подільський.

 Червень

 95 років з дня народження Івана Володимировича Шумади (12.06.1920) – українського ортопеда-травматолога, доктора медичних наук (1970), професора (1972), заслуженого лікаря України, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки. Народився в с. Кузьминчик Чемеровецького р-ну.

 155 років з дня народження Феофіла Гавриловича Яновського (12.06.1860 – 08.07.1928) – терапевта, вченого, педагога, основоположника клінічної фтизіатрії, засновника української терапевтичної школи, організатора санаторно-курортного лікування на Україні, доктора медичних наук (1889), професора (1904). Народився в с. Миньківці Дунаєвецького р-ну.

 115 років з часу заснування Деражнянської районної лікарні.

 Липень 

 65 років з дня народження Михайла Петровича Бойчака (02.07.1950) – лікаря-терапевта, доктора медичних наук (2004), заслуженого лікаря України, генерал-майора медичної служби. Народився в с. Косогірка Ярмолинецького р-ну.

 70 років з дня народження Івана Олександровича Козака (02.07.1945) – лікаря-хірурга, вченого, викладача, доктора медичних наук. Народився в с. Кугаївці Чемеровецького р-ну.

 130 років з дня народження Бориса Ілліча Збарського (15.07.1885 – 7.10.1954) – вченого-біохіміка, професора (1930), академіка, лауреата Державної премії СРСР. Народився в м. Кам’янець-Подільський.

 85 років з дня народження Віталія Кириловича Ковальчука (17.07.1930) – лікаря, доктора медичних наук (1989). Наукові дослідження у галузях цитології, морфології, електронної мікроскопії Народився в с. Городище Шепетівського р-ну.

 Вересень 

 180 років з дня народження Вікентія Ігнатійовича Смідовича (03.09.1835 – 15.11.1894) – лікаря-педіатра, санітарного лікаря, засновника міської санітарної комісії у м. Тула, один із засновників Товариства тульських лікарів. Народився в м. Кам’янець-Подільський.

 65 років з дня народження Аркадія Семеновича Флаксемберга (06.09.1950) – хірурга, заслуженого лікаря України, головного лікаря Хмельницької обласної лікарні. Народився в с. Михайлівка Ярмолинецького р-ну.

 125 років з дня народження Олександра Семеновича Берлянда (15.09.1890 – 27.03.1955) – лікаря, доктора медичних наук (1935), професора (1935). Наукові праці присвячені питанням кардіології, гепатології, пульмонології. Народився в с. Зіньків Віньковецького р-ну.

85 років з дня народження Петра Васильовича Лиса (18.09.1930 – 28.12.1982) – лікаря-хірурга, доктора медичних наук (1974), професора (1975). Загальний підсумок його наукової роботу – понад сто наукових праць, дві монографії. Народився в с. Грабина Ярмолинецького р-ну.

 185 років з дня народження Йосипа Йосиповича Роллє (псевдонім Юзеф Антоній, 26.09.1830 – 21.01.1894) – лікаря, доктора медицини, історика, краєзнавця Поділля. З 1861р. постійно проживав у Кам’янці-Подільському і працював в губернській лікарні, утворив Подільське товариство лікарів. Народився в с. Генріхівка Подільської губернії.

 85 років з дня народження Дмитра Євгеновича Бабляка (27.09.1930 – 03.03.2008) – лікаря-хірурга, доктора медичних наук (1975), професора. лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки (2000). Народився в м. Кам’янець-Подільський.


 90 років з дня народження Євгена Василювича Мазурика (27.09.1925) – лікаря-хірурга. Вивчав історію медицини Поділля, активно займався раціоналізаторством. Нагродився в с. Зарічанка Чемеровецького р-ну.

 Жовтень 

 45 років з часу відкриття Хмельницької центральної районної лікарні (06.10.1970)

 140 років з дня народження Людвіга Івановича Малиновського (07.10.1875 – 23.05.1917) – лікаря-хірурга. У 1902 році з відзнакою закінчив медичний факультет Юр’ївського університету. У Дунаївцях завідував лікарнею на 19 ліжок. Народився в м. Кам’янець-Подільський.

 Листопад 

 100 років з дня народження Семена Семеновича Лаврика (02.11.1915-7.07.1990) – українського лікаря-гематолога, члена-кореспондента АН України (1979), доктора медичних наук (1966), професора (1967), заслуженого діяча науки УРСР (1975). Народився в с. Велика Слобідка Кам’янець-Подільського р-ну.

 85 років з дня народження Цезаря Кайтановича Боржієвського (05.11.1930) – лікаря-уролога, доктора медичних наук (1971), професора (1974). Народився в с. Боговиця Кам’янець-Подільського р-ну.

 Грудень

 90 років з дня народження Опанаса Яковича Маловічка (14.12.1925) – лікаря-хірурга, кандидата медичних наук (1966), доцента (1967). Вперше в Україні застосував ендотрахеальний інтубаційний наркоз для забезпечення оперативного втручання на серці, легенях, органах середостіння та черевної порожнини. Народився в с. Летава Чемеровецького р-ну.

 125 років з часу відкриття лікарні в смт. Ярмолинці.

 90 років з дня народження Василя Остапрвича Кравчука (1925) – заслуженого лікаря України, лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки (1983). Народився в с. Малі Мацевичі Старокостянтинівського р-ну.

110 років з дня народження Йосипа Ісаєвича Феля (1905-1984) – доктора медичних наук, професора. Народився в м. Славута.

115 років з дня народження Юхима Соломоновича Авербуха (1900) – науковця професора медицини, лауреата премії ім. В.М. Бехтерева, члена Всесвітнього товариства невропатологів та психіатрів. Народився в м. Дунаєвці.

150 років з дня народження Юлія Ансельмовича Гамарника (1865-1895) – лікаря. Працював лікарем у Віньківцях. Народився в с. Зіньків Віньковецького р-ну.

175 років з дня народження Едмунда Федоровича Фаренгольца (1840-1912) – лікаря-хірурга, доктора медицини (1870), громадського діяча. Народився в м. Кам’янець-Подільський.

 180 років з дня народження Валеріана Григоровича Лашкевича (1835-1888) – вченого-терапевта, учня С.П. Боткіна, професора. Народився в м. Кам’янець-Подільський.




                                                                12 червня.

                           155 років з дня народження Феофіла Гавриловича Яновського.
   
                                                                                   «Він роздав їм дні свого життя, продовживши 
                                                                                   його тим самим до нескінченності»
                                                                                                                                    В. Коротич

 Серед видатних лікарів ХІХ – початку ХХ століття, котрі зробили вагомий внесок у розвиток медичної науки, особливе місце посідає один із засновників Київської терапевтичної школи Феофіл Гаврилович Яновський. Як відомий гуманіст, він справедливо зажив серед пацієнтів і колег слави «святого лікаря».
 Феофіл Гаврилович був справжнім патріотом, котрий всі сили віддав народу. Досягнувши високих вчених знань і відомого імені, Яновський все життя залишався чуйним лікарем, який ніколи не відмовив у допомозі жодній хворій людині – кожен міг зупинити його і отримати пораду. У спеку і холод, удень і вночі він приходив на допомогу людям. Він як ніхто інший, співчував стражданням хворих, сповнював їх надією на одужання, тому після його обходів обличчя пацієнтів одразу світлішали.
 Феофіл Гаврилович Яновський народився 12(24) червня 1860 року в с. Миньківці Ушицького повіту Подільської губернії в сім’ї небагатого урядовця. Коли хлопчик досяг шкільного віку, батько відправив його до Київської гімназії. Навчався Феофіл успішно. Вже тоді виявляв схильність до гуманізму, любив людей і бажав стати для них корисним.
 У 1878 році після закінчення гімназії з золотою медаллю вступив на медичний факультет Київського університету. Отримавши фах лікаря працював ординатором госпітальної терапевтичної клініки, а влітку 1886 року його відправляють на стажування за кордон, де вивчав нову на той час галузь медицини – бактеріологію. Після закінчення ординатури (1887) він виявив бажання продовжити медичну освіту в ще одній важливій галузі – фізіології, одночасно працюючи у відомого фізіолога Чір’єва. У 1890 році молодий учений блискуче захистив докторську дисертацію на тему «До біології тифозних бацил» і отримав звання доктора медицини. Це ґрунтовна праця не втратила свого значення і донині. Того ж року Феофіл Яновський у Берліні вивчав терапевтичний вплив туберкуліну Коха. Повернувшись він здобув звання приват-доцента. Отримавши право самостійно викладати Яновський читає свій перший лекційний курс на тему «Клінічна мікроскопія і бактеріологія», а пізніше читає курс «Інфекційні хвороби».
 Феофіла Гавриловича обирають професором, завідувачем кафедрою Одеського університету (1904), а пізніше – завідувачем кафедри Київського університету.
 Великою є заслуга Яновського в організації першої у Києві бактеріологічної лабораторії. Пізніше учений розпочав роботу в галузі боротьби з туберкульозом, результати якої були підсумовані у монографії «Туберкульоз легень», яка вийшла вже після смерті вченого. Лікар ініціював організацію протитуберкульозних санаторіїв на околиці Києва та відкриття Київського туберкульозного інституту (нині Національний інститут фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г. Яновського), в якому він очолив учену раду. Водночас Феофіл Гаврилович був членом Київського товариства боротьби з сухотами.
 Популярність Яновського почала виходити за межі Києва: він часто виїздив консультувати до інших великих міст та у провінцію. Його лекції і обходи стали прекрасною школою для багатьох лікарів.
 Наукова діяльність професора охоплює широке коло інтересів. Але основною галуззю, яку він майже все життя розробляв і в яку вніс багато цінного і нового – це хвороба нирок і органів дихання, туберкульоз легень, принципи і методи раціональної терапії різних внутрішніх захворювань. Ученим була опублікована низка праць із бактеріології, інфекційних хвороб і захворювань органів травлення. У клініках, якими керував Яновський, успішно розроблялися й інші проблеми: хвороби крові, фізіологія і патологія органів травлення, серцево-судинної системи.
 Загалом Феофілу Гавриловичу належить близько шестидесяти наукових публікацій. Він був редактором першого видання «Великої медичної енциклопедії» та членом редакційної колегії журналу «Врачебное дело». Яновський Ф.Г. увійшов в історію медичної науки як видатний терапевт, усіма визнаний спеціаліст у галузі лікування хвороб легень, туберкульозу і нирок.
 Багато сил Яновський віддав громадсько-організаційній робот. З 1923 року він – депутат Київської міської ради, згодом – почесний член Ленінградського терапевтичного товариства ім. С.П. Боткіна (1925), голова Київського терапевтичного товариства. Феофіл Гаврилович – перший учений-клініцист – дійсний член медичного відділення АН УСРС.
 Життя Яновського прожито на єдиному подиху, без відступу від головного принципу – служити людям – стало високим моральним прикладом для нинішнього і наступних поколінь лікарів. З усіх своїх почесних звань. саме звання лікаря він вважав найвищим.
 Помер Ф.Г. Яновський 8 липня 1928 року.
 Уряд високо оцінив заслуги Яновського Ф.Г. – його ім’я присвоєно Київському інституту фтизіатрії і пульмонології та лікарні Червоного Хреста, у факультетській терапевтичній клініці Київського медичного інституту встановлено бронзовий бюст, у Києві, на будинку, де він жив – меморіальну дошку.
Пам’ятник «святому лікарю» встановлено і на батьківщині Ф.Г. Яновського у с. Миньківці.


                                                                                                                       Людмила Саксонік
                                                                                                                       Завідуюча відділом
                                                                                                                       наукової інформації
                                                                                                                       і бібліографії ОНМБ




                                                                   Праці

1. К биологии тифозных бацилл.- К.. 1889.- 82с.

2. О чахотке.- К.. 1891.- 15с.

3. К симптоматологии и патогенезу творожистой пневмонии.- К.. 1901.- 15 с.

4. Туберкулез легких: патология, клиника и лечение.- М.;Л., 1923.- 240с.

5. Диагностика заболеваний почек в связи с их патологией.- К.. 1927.- 110с.






                                                    Про Ф.Г. Яновського 

1. Аронов Г.Е. Феофил Гаврилович Яновский / Г.Е. Аронов.- К.: Наук. думка, 1988.- 142с.

2. Слепуха Л.М. Научная и педагогическая деятельность академика Ф.Г. Яновского / Л.М. Слепуха, В.Г. Мясников // Врачебное дело.- 1991.- №5.- С. 113-116.

3. Яновський Феофіл Гаврилович // Визначні імена у світовій медицині / за ред. О.А. Грандо.- К., 2001.- С. 151.: портр.

4. Калита В. Профессор Яновский: штрихи до портрета / В. Калита // Ваше здоров'я.- 2003.- 10 квітня.

5. Москаленко Д. Девіз Феофіла Яновського – щонайближче до хворого / Д. Москаленко // Здоров'я України.- №-1-2.- С. 42-43.

6. Маринжа Л. Феофил Яновский: «Врачебная совесть» г. Киева начала ХХ века / Л. Маринжа // Здоров'я України.- 2009.- №6.- С. 68.